Не знаємо про те, чого не знаємо

розміщено в: Колонки | 0

Пост про проблему того, що ми не знаємо про те, чого не знаємо. Особливо це стосується спеціалізованих галузей і сфер діяльності. І все було б добре, космонавти розбирались би з ракетами, будівельники будували, економісти планували… Якби не надмірно швидкий розвиток інформаційних технологій. Користувач все більше і більше стає учасником таких відносин, до яких він не те що не готувався, а і взагалі не мав планів брати у них участь. От і маємо, що пральні машини, телевізори, системи опалення, каналізації, гаражні ворота якось там влаштовані і наче добре працюють. Але у глибинах привабливих, біленьких з глянцевим блиском «чорних ящиків» криється справжня проблема.  Тобто, може воно й так добре, але що буде, коли нам потрібно буде у певний момент пригадати те, чого ми не знали, тому що тих що знали вже немає 😉

Вперше з’явилось тут (як підґрунтя для цього посту):

посилання

Споживачі послуг та продуктів не знають про те, чого не знають. Так і з #IoT – повільне прийняття інновацій, але швидкісний реінжиніринг вже перевірених на особистому досвіді продуктів. Споживач вдома, а бізнес у виробничі процеси. Крива проникнення інновацій надійно працює 😉

Графік цікавості, за даними сервісу Google Trends, промовисто показує тернистий шлях проникнення концепції смартфону у життя споживачів.

Рис.1 Цікавість користувачів інтернет за даними Google Trends. Cellphone та smartphone

У травні 2009 року шляхи cellphone (тобто мобілка) та smartphone розійшлися… назавжди? – Цього ми не можемо знати, але щонайменше на одне десятиріччя. Я так кажу, бо ми не знаємо, що буде далі. Не виключено, що вже скоро від смартфонів не буде і духу (грудень 2014 був піком у смартфонів).

Але звертаємо увагу на те, що проникнення смартфонів на початку шляху було наче «прив’язане» до мобілок. І це незважаючи на те, що смартфони є похідними від своїх попередників – як пташеня, що виштовхнули батьки з гнізда з метою навчити літати. Щоб відірвати і запустити смартфон у самостійний і успішний політ, маркетологам і споживачу знадобилося аж п’ять років роботи над ринком і над собою. І це тоді, коли стільникові телефони вже почали згасати відскочивши від стелі ринку (не певен, але так думаю).

Рис 2. Цікавість користувачів інтернет за даними Google Trends. Cellphone, smartphone, smart home.

 

Стосовно Інтернету речей все тільки починається. Щоб якось бодай репрезентативно показати де зараз знаходиться «Інтернет речей» відносно смартфонів і мобілок – приходиться використовувати для запиту у Google Trends більш розкручені ключові слова, наприклад, “smart home”. На графіку все видно – розумний будинок, хоча і не нова концепція (їй років 20-30), але знаходиться десь на рівні шуму і похибки, як і «Internet of Things».

Але цього разу все буде значно швидше! Тоді як ідеї смартфону знадобилось п’ять років на проникнення, розумним пристроям з екосистеми Інтернету речей потрібно лише близько двох років (як припущення SQRT(5)).

Всі ці роздуми мають за мету показати, що саме зараз відбувається з запитом на Інтернет речей у приватних господарствах.

Люди просто не знають, що їм це вже треба. Інших потенційних споживачів поки що відлякують ціни. Ще когось відлякує складність рішення чи необхідність внесення змін заради користування перевагами. Але у будь-якому разі, потрібно пробувати, складати власне уявлення і отримувати саме ту користь від застосування, що наразі знадобиться.

Процес прийняття інновацій поступовий і дуже повільний – лише 3-5% серед споживачів є ранніми користувачами-новаторами. У промисловості (IIoTIndustrial Internet of Things) ситуація докорінно інша, але про це якось іншим разом.

Так от, стрімкий розвиток індустрії довкола персональних обчислювальних приладів, обумовлений шаленим маркетинговим тиском виробників на споживача, а також конкуренцією гігантів за його гаманець, призвели до суттєвого викривлення ситуації з самими пристроями і технологіями, що застосовуються всередині, а також з очікуваннями і можливостями споживачів.

Здається вже нікого не дивує жарт крізь сльози про те, що в метро у нас всі їздять з останніми версіями IPhone’ів, а також про те, що ліхтарик у телефоні потрібен щоб освітити собі дорогу до туалету на вулиці.

Тим часом, споживачі у один голос кажуть: «дайте ж нам дешевий пристрій, і щоб він ще й був надійний і по всім правилам сертифікований. Але якщо він не гарний – ми не купимо».

От скажіть, для чого потрібен гарний пакетний перемикач типу «рубильник» у бойлерній? Вам реально потрібен саме гарний WiFi-роутер?

І знаєте що? Лозунги типу «роби пристрої  такі ж гарні і круті як пристрої що випускає Apple» призвели до того, що споживач буквально не може купити альтернативний гаджет. Ви знаєте, що пластиковий корпус від розумного пристрою зараз коштує дорожче, ніж все начиння разом з програмним забезпеченням?

Ми на глибинному рівні отримали підміну понять, що у свою чергу все більше і більше тягнуть всіх нас вниз. А внизу є декілька варіантів:

(1) гарний гаджет, що не працює;

(2) звичайний пристрій, але він, наприклад без WiFi;

(3) гарний, надійний пристрій, але за неймовірною ціною.

І ось що тут вибирати споживачеві? І от у цей момент хтось каже: «а чому ваші пристрої мають такі великі розміри»? – Звісно ж, бо є не лише економіка виробництва, а й закони фізики!!! 😉

Висновок мій такий: є три складові, як-от швидко, якісно, дорого. Користувачу неодмінно прийдеться обирати лише дві посеред них. Якби я обирав розумні пристрої, то я шукав би баланс між гарно і дешево, за безумовно-високих корисності і надійності.

Бажаю Вам швидкісного проникнення і реінжинірингу новітніх технологій та продуктів у домівки, офіси чи кишені. І обираючи пристрої, будь-ласка, пам’ятайте, що чудес у електроніці і фізиці не буває.

Автор: Oleksii Yanko (публікується з дозволу автора)