Про економіку керування увагою людини та інтернет речей

розміщено в: Колонки | 0

Пропоную розглянути економіку керування увагою людини та інтернет речей і як вони пов’язані

Паразитування на захопленні уваги людини є ключовим ефектом розвитку екосистеми провідних соціальних мереж та супутніх глобальних інформаційних сервісів. Це проблема, яку надто складно оцінити, чи є вона взагалі, і чи такий страшний вовк, як його малюють. Але реальність є такою, що мільйони людей наразі грають у ці «безкоштовні» ігри «за рекламу» і отримують неабияке задоволення від процесу та результатів нервового очікування нових сповіщень, бездумного прокручування стрічки новин, чатування наступної доби, щоб подивитися вчорашню статистику переглядів сторінки.
В той час, як інтернет-гіганти отримують надприбутки від інтернет-реклами і продовжують вганяти чергові лайки в свідомість і повсякденне життя користувачів, поступово розправляє крила ще один атлант: інтернет речей.

Смартфон
Здавалося б, нічого незвичайного: була лопата, а тепер розумна лопата; був годинник, а тепер інтернет годинник; була пралка, а тепер WiFi-пралка.
Але якраз у цьому і криється основна технологічна відмінність епохи інтернету речей від епохи інтернету браузерів.
Системи що з’явилися до появи смартфонів, і системи що було створено після – це дві величезні гори, розділені проваллям можливостей технологій. Успішне втілення концепції смартфону показало, що технології вже роблять неможливу раніше ступінь інтеграції електронних компонентів цілком ймовірною.
Те що зараз у світі є сотні мільйонів смартфонів від десятків виробників, промовисто говорить про досягнення певного “чекпоінту” і відкриття маршрутної карти нових можливостей після успішного перетину провалля.
Подумати тільки, що у об’ємі в 50 кубічних сантиметрів розміщено і надійно працює: монітор, диск, пам’ять, багатоядерний процесор, WiFi/3g/Bluetooth-маршрутизатор, GSM-телефон, акумулятор, джерело безперервного живлення, клавіатура, миша, дві фото/відео камери, звукова-карта і ще багато чого іншого. Такий самий об’єм простору має дві звичайних сірникових коробки!
Нові технологічні можливості випуску компактної побутової електроніки є одним із істотних чинників появи і згодом швидкого проникнення у маси інноваційної концепції розумних, самостійних речей, що здатні взаємодіяти як між собою, так і з людиною.

Інтернет речей
Шукачі інновацій та передові інженери, серед розмаїття думок і точок зору, змогли розгледіти, що майже будь-яку річ, з середовища що нас оточує, можливо наділити властивістю вимірювати, обчислювати і передавати дані про свій стан, розташування, події, взаємодію, тощо.
Згодом, все більше речей отримувало вбудовані сенсори: від акселерометрів на лопатах і спортивних гантелях, до сенсорів якості повітря на індивідуальних мініатюрних метеостанціях під’єднаних у інтернет.
Ці всі сенсори почали надавати власникам розумних приладів у прямому сенсі кіло-тони телеметричних даних. Як у вигляді збережених десь на сервері журналів, так і у вигляді сповіщень. І ця ситуація є дуже ризикованою, бо користувач може буквально збожеволіти від натиску всіляких інформаційних подій, що вриваються до його смартфона у кишені.
Але не все так погано, бо промислова автоматизація всі ці дитячі проблеми вже проходила неодноразово. У минулі роки було розроблено численні механізми аналізу первопричин (наприклад, RCA – Root Cause Analysis), методи ескалації подій за ступенем важливості, засоби групування сповіщень за пріоритетами і багато інших. Усі зазначені технології дозволяють розвантажити людину і одночасно підвищують спроможність усвідомлено сприймати потік інформації та приймати відповідні рішення.
Технологічну сутність екосистеми Інтернету речей можливо порівняти з пружиною, що стискається під час збору і накопичення даних, та помалу вивільнюється під час перетворення даних у інформацію, що згодом розподіляється по відповідних інформаційних каналах і ланцюжках керування.
У правильно вибудованій системі, користувач, як один із внутрішніх замовників, може взагалі знаходитись поза межами вказаних процесів і лише отримувати звіти про результати роботи системи. Або ж, взагалі, налаштувати сповіщення лише про критичні з його точки зору події.

Керування увагою людини
І ось тут починається сама важлива частина роздумів. Як розвантажити чи бодай не захоплювати і так обмежену увагу користувачів? Та й як у цих процесах присутня концепція інтернету речей?
Для початку згадаймо про поняття норми керованості, яке узагальнено вказує, що кожна окрема людина спроможна пам’ятати від п’яти-семи до десяти речей одночасно. Звідси похідними є: і кількість прямих підлеглих на одного керівника у корпоративному середовищі, і структури військових підрозділів, і кількість одночасних справ у тайм-менеджменті чи управлінні проектами. Паралельно з цим пригадуємо, що різноманітні теорії виділяють у людини приблизно таку ж кількість окремих відчуттів: зір, слух, нюх, смак, тактильні, дотик, біль, температурні, вібраційні, тощо. Це все обмеження, що напряму впливають на щоденні рутинні задачі, якими керує людина як у приватному, так і трудовому, публічному життєвому циклі.
Надмірне навантаження стає причиною силенної кількості витратних, неефективних дій і небезпечних інцидентів, що ще більше забирають наш час і постійно вихоплюють із життя. Ми є заручниками забутого включеного газу на плиті чи пирога у духовці. Немає часу або сил поїхати і перевірити, чи працює опалення на дачі, або виконати огляд лічильників і записати, скільки ж це все споживає. Що вже казати, кожен з нас потребує допомоги асистента, що буде все це пам’ятати, нагадувати і робити. Але асистента у ліжко не посадиш, навіть якщо є можливість і натхнення його годувати.
На противагу ідеї з асистентом, Інтернет речей має гнучкі і ефективні рішення у цій царині. Розумні пристрої тому і отримали таку назву – бо вміють спостерігати, нагадувати, порівнювати, виконувати, сповіщати і доповідати.
А головне, все це дозволяє розвантажити затяту у глухий кут увагу і напружений щоденний графік людини чи групи людей. Про всі найважливіші події, чи варті уваги величини, повідомлять розумні речі. І лише тоді, коли про це потрібно знати.
Для загальної і приблизної оцінки ідеї вивільнення уваги, можемо дивитися на це як на дріб, де у чисельнику кількість рутинних задач, що самостійно обслуговують розумні пристрої, а у знаменнику сукупна кількість відчуттів тих людей, що керують у певному приміщенні (об’єкті) та відповідальні за всі рутинні процеси. Таким чином, ця абстрактна формула показує ступінь вивільнення уваги і часу користувачів у прямій пропорційній залежності. Приблизний вигляд формули показано на зображенні.


Прив’язка до подібної формули також є корисною і у інших випадках, бо вона дає бодай якусь точку відліку. Наприклад, коли йдеться про вимірювання ефективності чи корисності застосування певних технічних та організаційних рішень у сфері Інтернету речей та інших суміжних сферах.
Як це застосовується та досягається на практиці і які є можливості у світі Інтернету речей? – Про це вже в інших публікаціях.
Вдалого вам вивільнення уваги і успішного життя на повну. І пам’ятаймо, що будь-яка автоматизація, має містити менший ризик, ніж було до того.

Автор: Oleksii Yanko (матеріал публікується за згодою автора)

Читати пост на FB: посилання